Чуваки, привет! Я тут хотел поделиться с вами нашумевшей историей про то, как я однажды решил закосить под комика наркомана и совершил спонтанный акт лечебного голодания прямо в ресторане. И да, конечно же, весь сюжет я обкатывал на кетамине – этом дичайшем веществе, просто чудо-порошке.
Началось все с того, что мой друг, у которого вечно есть закладки, достал для меня немного этого "хлеба ангелов". Мы, конечно, сразу хапнули пару затяжек, просто чтобы войти в нужное настроение. Испаритель пошуршал, а мы покурили и хи-хи-ха-ха пошли в ресторан.
Зал был полон народу, все загоняли в себя дорогие блюда, а я сидел в уголке со своим белым порошком и начал плести паутины из мыслей. Мозги мигом расширились, и я воображал себя гением стенд-ап комедии, намеренно обделываясь. Конечно, ребята, смотрелось это какое-то непонятное зрелище, ведь я сам дико смеялся, а остальные сводились от неразберихи.
Меню, разумеется, вообще не понимаю, зачем оно нужно, ведь голодание – единственное, что нам действительно нужно для счастья. Но это не относится к официантам, которые бегали туда-сюда, загруженные тарелками с едой. Я попытался донести им свое философское осознание голода через ироничные шуточки, но они лишь смотрели на меня с недоумением и извинительной улыбкой.
Было время, когда я искренне верил, что именно они, эти рестораны, превратили нас в голодных бездушных созданий, зависимых от наслаждения жизнью сквозь заполненный желудок. Вот поэтому я решил провести социальный эксперимент и показать, что меню - всего лишь пустая формальность, а настоящая прелесть жизни заключается в способности выжимать максимум удовольствия из каждого мгновения с пустым желудком.
Я стал рассказывать окружающим про магию лечебного голодания, о том, как ощущаешь каждую клеточку своего тела и проникаешь во все ее уголки. Верите или нет, ребята, но на некоторых соседних столиках люди начали предаваться разговору о смысле жизни, долго искали ответы в своих меню и, кажется, что-то там осознали.
Меня окружало удивление, а мозг работал на полную мощность. Я видел, как в глазах людей зажигалась искра понимания, и понимал, что этот случайный эксперимент не прошел даром. Да, конечно, я был под кетамином, но ведь именно он позволял мне взглянуть на мир иначе, научиться ценить каждую деталь и найти смысл в мире заполненных блюд.
С каждой минутой столиков вокруг становилось все больше, и я продолжал говорить, словно святой проповедник. Было круто видеть, как все больше и больше людей открывают глаза и начинают задумываться о том, что они делают себе, просто прожирая тонны еды. Мои слова становились глубже, и я чувствовал, что именно сейчас мне выпал шанс кардинально изменить мир, начав с ресторанов.
И вот, когда мой монолог подходил к концу, меня прервал мужчина с характерной прической "волосы взад". Он, не скрывая улыбки, сказал мне, что давно уже хотел сделать подобный эксперимент, но так и не набрался храбрости. Мы заговорили, и оказалось, что у нас было очень много общего. Он оказался увлеченным комиком, и мы решили совместно провести шоу, пропагандирующее лечебное голодание в ресторанах.
Таким образом, мой маленький эксперимент привел к большому изменению. Я нашел единомышленника, с которым удалось толкнуть эту идею дальше, и мы стали настоящими героями местных стенд-ап команд. Ведь благодаря кетамину и закосу под наркомана комика, я смог показать людям, как иначе можно наслаждаться жизнью и находить смысл в каждом глотке. Мир пока не изменен до основания, но я доволен, что смог вызвать у людей хотя бы сомнение в их обыденности.
Итак, ребята, не бойтесь своих экспериментов! Время от времени закладывайте новые закладки в своей жизни, покурите из нового испарителя, и не забывайте загонять себя в смешные ситуации. Кто знает, может быть, именно так вы откроете для себя совершенно новый мир, полный головокружительных смеха и белого порошка неведомой мудрости.
Remember folks, stay high and keep laughing!
Але, народ, шо я вам буду розповідати! Відбулось в моєму житті таємне пригода, про яку давно мріяв, але ніколи не гадав, що зможу це зробити. Вийшло так, що я купила кетамін і вирішила поїхати в Дубаї трохи покататись на хвилях екстазу. Маю вам сказати, цей досвід був неймовірним і зашкалюючим!
Щоб все почалося, я заклала кет на одній з великих вечірок у місті. Коли з'явився знайомий ділер, в мене вже були готові диски екстазу, які я замовила заздалегідь. Очікування були неймовірними, і я не могла дочекатися, коли зможу відчути галюциногенну силу цих таблеток.
Отже, минула ніч нашого веселощів, і настала пора розпочинати кутити та сидіти бездельничати на пляжі Дубаю. Взяла з собою передатчик, щоб підтримувати зв'язок з друзями в телеграммі. Все було зумовлено тим, що я не хотіла бути зовсім сама у цьому шаленому пригоді.
Я включаю музику на своєму телефоні і починаю розмову зі своїми транками. Ми обговорюємо, які ми розумні і яскраві, коли знаходимося на хімічному хмелі. Втім, відразу після цієї розмови я вирішую, що ми просто уявляємо цю розумність і насправді просто виглядаємо як придурки, які прагнуть забути про реальний світ.
Я відходжу у власний світ і відчуваю, як екстаз починає діяти. Мої почуття проявляються у всій своїй величі. Колірні схеми починають змінюватися, а звуки набувають нового сенсу. Мені здається, що я стаю майже невидимою, як гострий лезо.
Я продовжую отримувати нові повідомлення в телеграмі від моїх друзів. Вони запитують, як у мене справи, і я можу лише засміятися над цим питанням. Насправді, у мене жодних справ - я просто хочу насолоджуватися своїм психоактивним пляшечком насолоди.
Я вирішую вийти на вулицю і прогулятися вздовж пляжу. Мої сенсори заповнюються екстазом, і мені здається, що я можу літати. Таке відчуття неймовірно веселе, і я хочу випробувати на собі кожен момент цього плавного переливання кольорів та звуків.
Потягнувшись за шортиками, я відчуваю на руках пісок, який нагадує мені про вічний рух часу. І хоча цей момент може здатися незначним, для мене він має велике значення. Він нагадує мені, що я тут і зараз, а не вперед, або назад в часі.
Мій світ стає все більш ілюзорним, коли я поглядаю на хмари, що утворюються в голові. Я споглядаю на них, як на фарбу, яка поступово тече моїми венами. Це єдиний спосіб знову з'єднатися з реальним світом і відчути себе присутнім у реальності.
Мої друзі продовжують висилати мені тисячі повідомлень в телеграмі, але вони мабуть не розуміють, що я їх навіть не читаю. Вони просто не можуть розібратися, що головне, що зараз відбувається у моїй голові, це якісь інші, зовсім нереальні речі.
Нарешті, коли ефект галлюциногенів затихає, я повертаюся до реальності і реалізовую, що я в Дубаї. Мій досвід був незабутнім, і я відчуваю, що стала трохи мудрішою, але чи варто було за це так дорого платити?
В загальному, як наркоман комік, варто сказати, що цей досвід з кетаміном в Дубаї залишиться зі мною назавжди. І хоча, можливо, я не раджу всім спробувати галлюциногени, але він точно вартий уваги для тих, хто хоче дізнатися більше про себе та свої можливості.